К основному контенту

ЧАША

Величезним пластом історії для вивчення була та залишається територія, де мешкали запорозькі козаки, сармати та скіфи (сучасна Дніпропетровська область). Не зважаючи на тривалі, підчас складні пошуки, археологи разом з істориками протягом довгих десятиріч прикладають чимало зусиль для виявлення старовинних знахідок, але пошуки не завжди вдало завершуються. Інколи трапляється так, що неймовірно цінні артефакти знаходять не досвідчені спеціалісти, а звичайні місцеві мешканці. Як правило, це частіше відбувається під час ведення сільськогосподарської або промислової діяльності, адже бувають і винятки. 

Дивовижна історія про скіфську жертовну чашу була записана у с. Мар'ївка істориком Дмитром Івановичем Яворницьким та опублікована у 1889 році в журналі "Исторический вестник".

"Лет пять тому назад пришлось мне производить раскопки курганов в Екатеринославском уезде, близ села Чернышевки или Красно-Григорьевки, на острове Томаковке, где некогда была третья по времени у запорожцев Сечь. На тот раз результаты моих поисков были не из особенно удачных. Вскрыв три небольших кургана и найдя в них присутствие татарских похорон, я обратился к исследованию окрестностей острова Томаковкии тут прежде всего я наткнулся на устье балки Отченашковой, лежащей к востоку от острова и приведшей меня к хутору владелицы Елены Михайловны Очеретьковой. Узнав, что я произвожу раскопки курганов и занимаюсь стариной, г-жа Очеретькова сообщила мне, что в собственной плавне её, близ острова Томаковки, крестьяне её хутора как-то нашли огромную бронзовую вазу. Чтобы вытащить эту вазу из плавни, нужно было, по словам рассказчицы, запрячь две пары волов.

Привыкнув выслушивать разные чудовищные рассказы о находимых кладах, я признаться, и к данному рассказу отнесся крайне скептически. На мой вопрос, где находится открытая ваза, владелица сообщила, что она продала её известному собирателю древностей, землевладельцу и жителю г. Екатеринослава, Александру Николаевичу Полю. О собрании древностей А. Н. Поля я много слышал, но видеть их мне не удавалось. Возвращаясь под конец лета с археологических экскурсий назад, я не преминул побывать и в Екатеринославе у г. Поля. Разнообразие и ценность собрания древностей А. Н. Поля поразили меня: ни раньше, ни после, я никогда ничего подобного не видал в частных руках. Собрания Г. П. Алексеева, в том же Екатеринославе, и В. В. Тарановского, в д. Каченовке, Черниговской губернии, Борзенского уезда, ничто в сравнении с собранием Поля. В этом-то собрании я увидел и бронзовую вазу, найденную крестьянами г-жи Очеретьковой в плавне. Это так называемая жертвенная чаша. По стилю, по величине и по цельности - она самая лучшая и единственная из тех немногих скифских жертвенных чаш, которые хранятся у нас в Петербурге, в Эрмитаже, в отделении скифских древностей. Высота вазы - около полутора аршина, величина диаметра - больше трех аршин, толщина - полтора вершка; вся она вылита из чистой бронзы; снаружи к ней приделано четыре ручки: две с одной стороны, одна ниже другой, а две с другой стороны, также одна ниже другой. 

По внешнему виду она напоминает ту купель, в которой священники крестят детей, по вместимости она может равняться шести или семи ведрам воды. Для чего-же спрашивается, такая чаша употреблялась у скифов? Ответ на этот вопрос даёт Геродот в четвертой книге своей истории. Вот его слова:

Чаша з колекції О.М. Поля.
Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. І. Яворницького

"Так приносятся жертвы и жертвуются такие именно животные всем вообще божествам скифов; в каждом скифском царстве ставятся по околоткам святилища Арея, именно: складывается куча хворосту, наверху сделана сделана четыреугольная площадка, три стороны которой отвесны, а к четвёртой есть доступ. Ежегодно свозится полтораста возов хворосту, потому что от непогоды кучи постоянно оседают. На каждом таком кургане водружается железный старинный меч, который и составляет кумир Арея. Этому-то мечу ежегодно приносятся в жертву рогатый скот и лошади, как прочим божествам, а сверх того ещё следующее: в честь его умертвляется каждый сотый мужчина из всего числа взятых в плен врагов, и умертвляется не так, как скот, но иным способом: сделавши предварительно возлияние на головы людей, их режут над сосудом, потом кровь убитых относят на кучу хвороста и льют её на мечь. Только кровь относят на верх святилища, всем убитым людям отсекают правые плечи вместе с руками и бросают в воздух; покончив с принесением в жертву остальных животных, удаляются. Руки оставляются там, где упали, а трупы лежат отдельно"

Мы бы, конечно, никогда не знали, какой из себя этот жертвенный "сосуд", если бы не вскрыли скифских курганов, вполне сходных по своей величине и структуре, с теми которые описаны в приведенных выше словах Геродота. Между другими вещами в них находимы были и жертвенные "сосуды", совершенные подобия жертвенной чаши собрания А. Н. Поля, но только сохранившиеся несравненно хуже последней".

У книзі "КАТАЛОГ КОЛЕКЦИИ И ДРЕВНОСТЕЙ А. Н. ПОЛЬ" ВИПУСК I, 1893р. у розділі "Скифские древности" на сторінці 103 під №354 ми знаходимо наступну інформацію:

"Бронзовый котел большого размера, очень массивный, литой; тип урало-алтайский, в виде круглой глубокой вазы, несколько суженой кверху: подставка высокая, сравнительно узкая, в виде двух конусов, надетых друг на друга. Ручки отлиты вместе с котлом, по две с каждой стороны: верхняя вбок и украшены тремя выпуклыми продольными полосами. Высота всего 76, окружность 2,20 метра, высота подставки 23, окружность 90, толщина стенок 1,6-4, верхний диаметр 69-78. Котел скреплен в древности толстыми заклепками; часть подставки повреждена. (Табл. XI, №354). Найден при обвале земли на берегу Днепра, близ Екатеринослава.


Здавалося б все добре і виявлення такого бронзового котла - скіфської ритуальної чаші могло стати справжньою сенсацією для цього краю, навіть впродовж не однієї сотні років, що згодом можна було б перетворити на туристичну "родзинку". 

За описом розмірів та малюнком у джерелі за 1893р. у О.М. Поля все збігається, але в кінці тексту зазначено, що бронзовий котел виявлено на березі Дніпра, неподалік Катеринослава, сучасного міста Дніпро. Мар'ївка ж знаходиться на відстані у сто двадцять кілометрів від м. Дніпро.

Якщо порівнювати публікацію Дмитра Яворницького, що вийшла в журналі за 1889р., то там малюнок такий же, як у О.М. Поля в каталозі, а опис розмірів котлу, виявлений у Мар'ївці, вже інший. Невже це означає, що на малюнку зображено інший котел, а не той, що знайдено в плавнях біля острову Городище (Томаківка) працівниками О.М. Очеретькової? 

Не зважаючи на неймовірно цікаву інформацію, на даний момент залишається більше запитань ніж відповідей...

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Затока Розсоха та висока круча від Мар'ївки до б. Грушівка

У Мар'ївці на околиці села знаходиться урочище Розсоха. Чому саме таку назву має урочище? Неподалік проходило розгалуження річки Річище та заливу Розсоха (це можна побачити на карті 1853р.), розташоване на ділянці нижче сучасної вулиці Боженко. Залив тягнувся на схід в бік теперішнього шламовідстійника колишнього Мар'ївського кар'єру. В результаті бурхливої діяльності кар'єру ландшафт у цьому районі було повністю змінено та збудовано дамбу. Залив Розсоха на карті 1853р. Джерело: oldmaps.dp.ua Довжина заливу Розсоха складала приблизно трохи більше кілометру. Майже всю ділянку, де знаходився залив, задіяв Мар'ївський кар'єр. Проте зберігся невеличкий шматочок землі, де знаходився залив, від його розгалуження (тепер тут проходить ЛЕП) до дамби кар'єру. Невеличка частина колишнього залив Розсоха 07.07.2014р. Цікавим фактом є те, що уздовж всього цього заливу тягнулась висока глиняна круча, яка позначена на карті 1853р. темним пунктиром, круча плавно починала під...

Мар'ївські верби

Мар'ївські верби - це особливе місце, яке із теплотою згадує кожен місцевий мешканець. Деякі тут відпочивали зі своєю родиною, спілкувались, співали пісні, інші з друзями грали в футбол або волейбол. Напевно всі діти, які народились в дев'яності роки, пам'ятають відому в цій місцевості гойдалку, яка міцно трималась поміж двох старих верб, де під шум вербового листя можна було розгойдатись майже до самих небес. Верби на околиці с. Мар'ївка Одна з моїх давніх мрій - знайти старовинну фотографію цієї місцевості, здійснилась лише у 2025 році. Цю світлину зі свого архіву люб'язно надала мешканка м. Марганець Ілона Голодяєва. На ретро фотографії літній плавневий краєвид радо зустрічає нас старими вербами вбраними у смарагдове листя. Стовбури дерев доволі міцні, їх кора має темно-сіру фактуру. Поміж верб подекуди виглядають дерев'яні стовпи (згодом їх змінять сучасні бетонні). Часів 1956 року, ще до появи Каховскього водосховища, вся ця територія щовесни була вкрита во...

Старі світлини - нові враження!

Запрошуємо вас переглянути нові (старі) світлини, які знаходяться на блозі "МАР'ЇВКА" в розділі -   РЕТРО АЛЬБОМ . Архів ретро світлин поповнюється, дякую міцевим мешканцям за підтримку ініціативи нашого товариства. Мар'ївська молодь на вул. Толбухіна. Ольга та Галина зі старшими братами Василя Григоровича Васильєва Шановні мешканці села Мар'ївка, ми знаємо, що багато кого з нас доля розкидала світом по різним містам та навіть країнам, але спогади про наше рідне село живуть та будуть жити з нами завжди. Відкрийте старий альбом, передивіться старовинні світлини, якщо у вас збереглись ретро фотографії із Мар'ївки, перефотографуйте та надішліть їх, будь ласка, нам на пошту за адресою Email: mariankorbut@gmail.com