К основному контенту

МУЗЕЙ

"Музей українських старожитностей" просто неба було започатковано учасниками товариства "Марганець Туристичний"у 2020р. Ідея проєкту належить Мар'яну Корбут. Офіційне відкриття музею відбулось 24.07.2021р.

Відкриття Музею українських старожитностей
24.07.2021р.

Велика подяка всім людям, хто брав участь у створенні цього культурного осередку: Олег Прудіус, Ольга Забенько, Василь Музика, Іван Музика, Леонід Боровик, Василіса Лощина, Сергій Коломоєць.

Гармани взимку
2021р.

"Мені завжди хотілось зберегти предмети старовини, якими користувались раніше наші діди та прадіди, створити колекцію, щоб кожен місцевий мешканець міг прийти сюди, подивитись та навіть доторкнутись до сивої давнини. Своє дитинство я провів у Мар'ївці, тому вибір локації, де саме буде розташовано "Музей українських старожитностей" довго обміркувати не довелось. Хоча кожне українське село для мене дуже цінне і в кожному із них знаходжу щось рідне для себе. Окрім того у Мар'ївці, де розташовано музей просто неба, доживає свій вік найвеличезніша у цьому краї Мар'ївська верба, якій присвячено вже чимало статей. Музей ми створювали своїми силами без будь якого фнансування. Особливо приємно було коли люди долучались, приходили та працювали заради ідеї збереження нашої історії та розвитку внутрішнього туризму". - Мар'ян Корбут.

Комментарии

Отправить комментарий

Популярные сообщения из этого блога

Там, де колись ми пасли корів...

Багато чого цікавого відбувалося в Мар'ївці у роки мого дитинства, а тепер ті далекі спогади частенько спливають у думках. На той час здавалось, що всі ці моменти запам'ятаються назавжди, але з часом все менше й менше залишається у пам'яті різних подій, але все ж таки деякі з них продовжують існувати у спогадах. Ця невеличка історія пов'язана не з якимись неординарними подіями, а з абсолютно буденним сільським днем. Балка Отченашівка Одного літнього дня прийшла наша черга пасти череду корів. На той час у селі налічувалось приблизно шістдесят голів корів, яких місцеві мешканці пасли за чергою. Хоча інколи й наймали прийдешніх пастухів, але вони довго не затримувались і власникам корів треба було знаходити вільний час та випасати череду самостійно. У кого була одна корова, треба було випасати один день, у кого дві - два дні. Черга була чималою, одного пастуха було замало, тому деякі люди залучали своїх родичів або друзів, а хто й додатково наймав другого пастуха в допомог...
Отправить комментарий
Далее...

Вітаємо на блозі МАР'ЇВКА "Korbut Travel"

Вітаємо на блозі МАР'ЇВКА "Korbut Travel". Мар'ївка (Очеретівка або Очередькове) - це мальовниче селище, яке знаходиться у живописному приплавневому куточку, що розташоване на Дніпропетровщині та входить до Марганецької ТГ. Основна мета нашого блогу - розвиток внутрішнього туризму, вивчення історії, збереження архітектурної та природної спадщини. Пошуки архівних даних, карт, публікацій, світлин, тощо.  Город на схилі балки Отченашівка У 2021р. учасниками товариства "Марганець Туристичний" відкрито " Музей українських сільськогосподарських старожитностей ". Мар'ївка для багатьох мешканців - це рідне селище, звідки беруть своє коріння чимало людей. Саме тут жили наші батьки, діди та прадіди. Вони тут народжувались, зростали, працювали, одружувались, співали пісні, колядували, передавали старовинні традиції із покоління в покоління. Любили рідну землю. Люди тут талановиті та працьовиті, на яких можна завжди покластися у важкий час. Про це можна бі...
Отправить комментарий
Далее...

Три тополі на Мар'ївці

     - Ой, як порожньо тепер!      - Дивіться - чогось ніби не вистачає...      Донедавна на таке можна було частенько чути в селищі Мар'ївці, особливо коли з автобуса виходять пасажири і вдивляються довкола. Жителі, які перебувають у цей час поруч стриманно погоджуються: так, мовляв, порожньо,бо тополі зрізали. Зробили, це тому, що дерева з часом висохли, віджили своє... Он дрова, бачите, скільки тепер...      Звалили дерева. Високі, товстелезні, міцні, густовиті, щоліта наповнені невгамонним, різноголосим співом птахів. На широкому вході до селища, його головної вулиці - імені маршала Толбухіна. Ніби й не подія якась особлива, - скільки дерев пускають тепер під корінь. Але в нашому невеличкому приморському селищі з цими трьома тополями пов'язане дуже багато. Там, де колись росли тополі...      Коли їх ще можно було обійняти однією хлопчачою рукою, я ходив до першого классу; відтоді минуло близько шестидесяти р...
Отправить комментарий
Далее...