МУЗЕЙ

"Музей українських старожитностей" просто неба було започатковано учасниками товариства "Марганець Туристичний"у 2020р. Ідея проєкту належить Мар'яну Корбут. Офіційне відкриття музею відбулось 24.07.2021р.

Відкриття Музею українських старожитностей
24.07.2021р.

Велика подяка всім людям, хто брав участь у створенні цього культурного осередку: Олег Прудіус, Ольга Забенько, Василь Музика, Іван Музика, Леонід Боровик, Василіса Лощина, Сергій Коломоєць.

Гармани взимку
2021р.

"Мені завжди хотілось зберегти предмети старовини, якими користувались раніше наші діди та прадіди, створити колекцію, щоб кожен місцевий мешканець міг прийти сюди, подивитись та навіть доторкнутись до сивої давнини. Своє дитинство я провів у Мар'ївці, тому вибір локації, де саме буде розташовано "Музей українських старожитностей" довго обміркувати не довелось. Хоча кожне українське село для мене дуже цінне і в кожному із них знаходжу щось рідне для себе. Окрім того у Мар'ївці, де розташовано музей просто неба, доживає свій вік найвеличезніша у цьому краї Мар'ївська верба, якій присвячено вже чимало статей. Музей ми створювали своїми силами без будь якого фнансування. Особливо приємно було коли люди долучались, приходили та працювали заради ідеї збереження нашої історії та розвитку внутрішнього туризму". - Мар'ян Корбут.

Історія створення

У 2020 році в селищі Мар’ївка товариством «Марганець Туристичний» започатковано створення музею сільськогосподарських старожитностей під відкритим небом. Він розташований у знаковому місці — біля Мар’ївської верби, яка відома не лише в місті, а й по всій Україні. Це величезне унікальне старовинне дерево, що є частиною залишків річкових плавнів Великого Лугу Запорозького.

Експонати музею

Основу колекції музею складають різноманітні гармани та жорна. Ці кам’яні пристосування були важливим знаряддям українських хліборобів. Гармани з найдавніших часів використовувалися для молотьби зерна, а жорна — для перемелювання зерна на борошно. Для хліборобського українського населення вони були незамінними в господарстві.

Експонати цінні тим, що привезені з сусідніх сіл: Червоногригорівки, Городища, Доброї Надії, а також із Мар’ївки. Тобто вони використовувалися нашими пращурами, які жили кілька століть тому на цих територіях. Представлені в колекції гармани унікальні тим, що всі вони різні — за розміром, вагою, кількістю граней і матеріалом виготовлення.

Як створювався музей

Ідея створення музею виникла у керівника товариства «Марганець Туристичний» М. Корбута в рамках реалізації проєкту «Великий Луг Запорозький» у 2020 році. Хоча перший гарман біля Мар’ївської верби з’явився ще у 2019 році. Учасниця товариства «Марганець Туристичний» зі смт Червоногригорівка Віра Шалтика-Гофман подарувала старовинний гарман, який знаходився у її дворі і, можливо, використовувався пращурами. Пізніше, в ході краєзнавчих експедицій, гармани були виявлені й в інших найближчих селах. За кожен кам’яний експонат домовлялися окремо.

Одного разу під час дослідження місцевості селища Добра Надія були виявлені величезні автентичні жорна, які, скоріш за все, використовувалися у млині, що знаходився на цій території. Жорна складалися з двох частин, і можна лише здогадуватися, скільки століть має цей кам’яний експонат. За домовленістю з Добронадіївською селищною радою жорна були передані до музею просто неба. Перевезти їх також було нелегко, адже жорна важать приблизно 400–500 кг. Та завдяки старанням непосидючих ідейних активістів товариства «Марганець Туристичний» жорна були перевезені до музею, вичищені та розташовані на почесному місці експозиції. Задля забезпечення обліку та збереження експонати були інвентаризовані.

Що можна побачити сьогодні

Деякі селяни з радістю віддавали свої гармани для колекції музею, але були й такі, що відмовлялися. Найважчою задачею було також перевезти гарман із місця його знаходження до музею в Мар’ївці, адже кожен такий кам’яний каток важить близько 100 кг. Щоразу це була напружена й важка робота. В транспортуванні експонатів на громадських засадах брали участь Мар’ян Корбут, Олег Прудіус, Василь Музика, Сергій Коломоєць, Іван Музика, Світлана Патяка та інші.

Місцеві мешканці підтримали ідею створення такого осередку краєзнавства та української культури. Щоб прикрасити плетені паркани та відтворити атмосферу традиційного українського обійстя, вони почали дарувати глечики, макітри та інший глиняний посуд.

Музей став досить популярним місцем для відвідування. Люди почали приходити і приїжджати, щоб побачити на власні очі унікальну колекцію кам’яних сільськогосподарських старожитностей.

При організації музейного простору дотримувалися принципів використання природних матеріалів та представлення автентичних експонатів і технік. За сприяння Ірини Міняйло на території музею з’явилися дерев’яні колоди, що можуть слугувати стільцями для відвідувачів. Територію прикрашає унікальний природний ландшафт цієї місцевості: верби, шипшина, чагарники, квіти. А на вході в музей під розкидистою липою відвідувачів зустрічає камінь, на якому талановитий марганецький художник Євген Горбаченко намалював яскраву картину з прихованим змістом.

Щоб можна було відпочити біля старовинних предметів побуту, марганчани зробили дерев’яні лавочки. Їх виготовили та встановили Олена Лагутіна з чоловіком, Яна Матвєєва та Ігор Чимбар.

Марганчани полюбили влітку відвідувати цю місцину. Під час вечірніх прогулянок багато хто заходить до музею, щоб відпочити тілом та душею. Мар’ївчанин, місцевий журналіст, член Національної спілки журналістів України Леонід Боровик разом із друзями відзначав свій день народження у затінку великолузьких дерев на території музею. Учасники секції з аеройоги під керівництвом тренерки Аліни Максименко провели своє заняття біля Мар’ївської верби на території музею. Особлива атмосфера цього місця сприяла гарному настрою та особливому натхненню у всіх учасників заняття.

Музей розташований обабіч жвавої траси, тому часто попутні авто зупиняються тут. Деякі містяни розповідають, що, постійно проїжджаючи повз музей у справах, щоразу спостерігають, як він розвивається.

Власник сусіднього з музеєм помешкання, Олександр Махніборода, надихнувшись задумом, сприяв створенню панорамного розпису на паркані свого подвір’я. Так з’явилася величезна, високоестетична картина. Її елементи доповнюють реальні предмети колекції музею. Якщо стати в потрібній точці, можна побачити, як експонати музею та зображене на картині гармонійно поєднуються в єдиний етнографічний ансамбль. Тепер тут багато охочих сфотографуватися. Іноді навіть заїжджають весілля.

Мар’ївський музей просто неба став для місцевої громади осередком вивчення, дослідження та збереження історико-культурної пам’яті нашого краю. Сюди цікаво прийти, щоб роздивитися експонати та відпочити серед гарної природи, але найкраще відвідати це місце під час екскурсії. Тоді все побачене сприймається зовсім інакше. Ви ніби занурюєтеся в життя наших пращурів кілька століть тому, відчуваєте їхні турботи та цінності. Це чудова нагода пізнати історію рідного краю та по-новому переосмислити звичні для нас речі.