Мар'ївські плавні - це одна маленька частина загальної екосистеми Великого Лугу Запорозького з річками, рукавами і протоками, островами та озерами. До створення у 1956р. Каховського водосховища, вся ця територія навесні була залита водою. Навколо кожної річки ріс багатовіковий ліс. Природу Великого Лугу з висоти пташиного польоту напевно можливо порівняти із Амазонкою.
 |
| Річка Ревун взимку |
Давньогрецький історик Геродот був вражений казковою лісистою місцевістю, яку він назвав Гілеєю наповненою «різноманітнішими деревами» («Мельпомена», книга IV).
 |
| Плавні, Марганець Автор - А. Підлубний |
Неподалік від Мар'ївки знаходиться острів Городище, де за словами деяких відомих істориків, була розташована Запорозька Січ, а саме Томаківська. Хоча історикам до сьогодення і не вдалося довести, що саме на цьому острові знаходилась Томаківська січ, проте завдяки інтересу до цього питання, нашу місцевість відвідували відомі історики: Дмитро Іванович Яворницький, Адріан Феофанович Кащенко та інші. Ці люди досліджували острів Городище та прилеглі території. Найважливішим є те, що історики та краєзнавці у своїх роботах зуміли передати особливу атмосферу нашого краю тих часів. Наприклад, Дмитро Яворницький під час своїх краєзнавчих експедицій спілкувався із мешканцями села Червоногригорівка (Чернишівка) та записав спогади старожила Івана Ігнатовича Россолоди. Також Яворницький бував і у нашій Мар'ївці, де місцеві мешканці показали йому старовинний кам'яний хрест, який знаходився опріч балки Отченашівка. До речі, корінне русло балки раніше проходило через Мар'ївку та впадало у Річище.
 |
| Річище 11.07.2015р. |
Раніше (до створення Каховського водосховища) уся низина, вкрита густим лісом, була залита водою із сусідніх річок, таким чином з'явилася назва "плавні". Мешканці оточуючих сел необхідну відстань долали завдяки човнам. А ліс, подейкують, був таким густим, що темно було навіть вдень. Причиною утворення певного мікроклімату стало те, що паводок був кожного року. Вода давала постійне живлення для родючого чорнозему, тому люди із сусідніх сел створювали собі ділянки, де будували землянки й висаджували безліч овочів: гарбузи, картоплю, помідори, огірки та інші. Без застосування добрива та хімії отримували доволі великі врожаї. Залишаючи ділянки в плавнях, поверталися сюди знову у ту пору, коли все дозрівало. До таких ділянок діставались не тільки човнами, інколи будували дерев’яні містки. Зі слів місцевого мешканця приплавневого с. Мар’ївка - Леоніда Боровика, помідори, вирощені у плавнях, якими його пригощали ще у дитинстві, мали чудовий неповторний смак. Вода, відступаючи до своїх русел, залишала після себе озера самих різних форм та розмірів. Тепер від них залишились місцини округлої форми, порослі очеретом, де часто чутно крики фазанів. В районі с. Мар’ївка, також за згадкою Леоніда Боровика, річка Річище була чистою та прозорою, тому, коли разом із хлопцями-односельцями вони йшли випасати коней, то воду із собою не брали, а пили прямо з річки. Течія річки була набагато сильнішою ніж тепер. У Мар’ївці того часу було багато коней, їх використовували, як тяглову силу, а згодом на зміну їм прийшли вже автомобілі. Наприкінці XXI ст. у селі залишився усього один кінь, який для багатьох селян був помічником з транспортуванні сіна. Також у наявності була велика череда корів (близько 60 голів), але з кожним роком їх ставало все меньше. Тож станом на 2021 рік у с. Мар’ївка зосталися лише одна корова та декілька телят. Наразі селяни все частіше обирають більш міський спосіб життя, та й Мар’ївка вже не село, а один з районів м. Марганець. Звісно, щоб тримати навіть одну корову, треба докласти чимало зусиль: своєчасно заготовити сіно, забезпечити догляд тваринам, владнати їм затишне місце для утримання та інше.
 |
| Копни сіна, де колись неподалік був залив Розсоха |
До речі, треба відмітити, що коли корів та коней в селі та сусідніх селах майже не стало, все активно почало заростати високим непрохідним бур’яном. Раніше пасли на досить просторих луках чималі стада, окрім того, у кожної сім’ї була ділянка, де з року в рік був сінокіс. Лише якихось недалеких років двадцять тому місцевий пейзаж доволі відрізнявся від сьогодення. Сьогодні тут вже не побачиш щоб кінь пив воду з річки, пастухи гнали велику череду корів, або міцний чоловік безпосередньо косою косив траву або копни сіна рівненько виструнчилися в ряд, а над ними плине густий сірий туман... Сюди можна віднести і тин, що плели з лози, хати-мазанки й багато іншого, що потроху відходить в майбуття. Добре, що є можливість знайти та згадати про цей історичний відрізок часу в картинах художників, віршах поетів та народних піснях. Враховуючи те, що цей край багатий на * марганцевої руди, розвиток промислової діяльності вплинув на зовнішній вигляд загального пейзажу: зазвичай це рудники, шахти та кар’єри, які побудовані навколо плавнів та старовинних сел.
Комментарии
Отправить комментарий