Край дороги стоїть верба

Юні екскурсанти пройшли через Мар’ївку

Нещодавно ми писали, що в Марганці створено Товариство під цікавою назвою «Край наш туристичний». Керує ним молодий громадянин, ентузіаст своєї справи, палкий природолюб, закоханий в історію Дніпропетровщини, зокрема Нікополя , Марганця, Томаківки Мар’ян Корбут. Члени гуртка проводять походи не лише територією гірницького міста, а й за його межами. Цікаво, що до основної групи часто приєднуються жителі й інших населених пунктів. Цього разу туристичний маршрут привів до селища Мар’ївка, де на його околиці, за городами, ростуть верби. І серед багатьох увагу школярів привернула одна, найстарша. Гості вийшли з автобусу, наблизилися і … очам своїм не повірили! Верба велетенського розміру, місцями коріння випираються доверху, має якийсь казковий вигляд, та тримається міцно, надійно. В своїй стихії, рідній землі прирічковій.

Екскурсанти із с. Виводове прибули у Мар'ївку 

27.04.2018р.

Не втримались гості, спалахує бажання обійняти дерево – довгожителя. Піти до дерева забажали всі: і керівник екскурсії М.Корбут, і вчителі, супроводжуючи учнів до Марганця, і ветеран преси Л.Боровик,котрого запросили взяти участь у зустрічі з дітьми. Почали розправляти руки, щоб обійняти дерево, і нарахувалося більше п’яти чоловік. Оце так велет! Обійняли і не хотілось розлучатись з прапрабабусею – вербою. Як магнітом тягне – кличе до себе, побути ще хвильку – другу, досхочу навтішитися таким ніжним, таким веселим єднанням природи і людини. 

Уважно слухаємо розповіді від Леоніда Семеновича Боровика,
 корінного мешканця с. Мар'ївка
27.04.2018р.

Дереву, прикинули присутні, десь за 150 років, не менше. Поряд є інші красуні, та такої велетенської верби не стріли очима. Тут ще вирішили зробити фотографії на згадку, залюбки розмістилися на зваленій гілляці, що знаходилась під самим коренем. В середині розташувались організатори екскурсії, у всіх при піднятий настрій, гарні посмішки, невимушеність – таке вдале позування зберегла молода дівчина – фотограф Дарія Жданова. 

Біля Мар'ївської верби

27.04.2018р.

До цього школярі з с.Виводово разом зі своїм директором з цікавістю слухали розповідь старожила селища Мар’ївка Леоніда Семеновича Боровика, ветерана праці. Він розповів, що колись селище мало назву Очеретьково і йому майже двісті років. Перед війною був утворений колгосп «Колективіст», невеликий за потужністю, але перед державою ніколи не заборговував. Вся родина розповідача поперебувала в колгоспі. Це і бабуся Оришка, і мати Марія Миколаївна, і старший брат Микола. Дідусі, Олександр Петрович та Макар Петрович, знаходились в партизанах, а третій, Нифтод, допомагав їм, працюючи в лісоохороні. Був активним партизаном дядя, Андрій Боровик,має відповідну медаль,про нього писалось у партизанській малотиражці. Про село Очеретькове та його людей, трударів,оповідач розповів у своїх книгах «Покличте мене» та «Над сил своїх», які схвально були прийняті читачами. Час спливав, належало їхати далі. 

Тож до нового побачення з вербами, від яких не можна відірвати погляду.

Вл. Кореснюк, кореспондент «Нарис-газети»